Л.Л. Гіршман

Все свідоме життя легендарного офтальмолога пов’язана з Харковом. Леонард Леопольдович Гіршман народився в місті Тукумс (Латвія) 13 (25) березня 1839 року, але в цьому ж році його сім’я переїхала в м. Харків. У 1855 році шістнадцятирічний Леонард закінчив із золотою медаллю першу Харківську гімназію, вступив на медичний факультет Харківського університету, який закінчив з відзнакою в 1860 році і отримав диплом лікаря. Для продовження навчання Леонард навесні 1862 попрямував до Гейдельберзького університету, який вважався науковим центром Німеччини. З 1858 року одну з кафедр університету очолював Герман Людвіг фон Гельмгольц.

Офтальмологія в Німеччині переживала бурхливий розвиток і не могла не вплинути на Леонарда. У Гельдельберге активно популяризувався і впроваджувався в лікувальну практику метод огляду очного дна за допомогою дзеркального офтальмоскопа, повідомлення про який Гельмгольц опублікував в 1851 році. Метод офтальмоскопии привів до революційного перевороту в діагностиці очних хворобач.

Тут Гіршман знайомиться з фундаментальними роботами Гельмгольца в області сенсорної фізіології, основами теорій сприйняття кольору і акомодації, сам займається науковою роботою по фізіології сприйняття кольору.

У жовтні 1863 він отримав пропозицію зайняти місце асистента в очній клініці в Вісбадені. Гіршману було запропоновано невелике утримання «в 400 гульденів на рік, квартира і стіл, але в його повному розпорядженні була клініка для бідних» .

У Вісбаденської клініці він пропрацював 1,5 року. Потім переїхав до Гейдельберг, щоб закінчити свої наукові дослідження в лабораторії Гельмгольца. Він одночасно працював в клініці професора Кнапп, в лабораторіях Вирхова, Брюкке, Дюбуа-Раймона, Грефе.

Активна наукова діяльність Л. Л. Гіршмана в Німеччині була відзначена його обранням в члени Гейдельберзького офтальмологічного суспільства в 1865 року.

У Харків Леонард Леопольдович повернувся в 1866 році і почав практикувати як офтальмолог. У 1868 році він захистив дисертаційну роботу, отримав вчений ступінь доктора медицини і звання приват-доцента по офтальмології Харківського університету. У 1870 році він отримує дозвіл читати приватний курс офтальмології. За даними його сучасників, курс очних хвороб викладався в квартирі, так як не було окремого помещенія.

В 1872 році була заснована перша університетська очна клініка на 10 ліжок. Хворих приходило дуже багато, клініка була перевантажена, але нікому не відповідали отказом.

Існує цікавий факт професійної біографії Л. Л. Гіршмана, пов’язаний з епідемією трахоми в другій половині XІ століття. У 1877 році, під час літніх університетських канікул, Л. Л. Гіршман виїхав за власним бажанням в район бойових дій турецького фронту, для дослідження і лікування хворих, а також для аналізу основних причин пошкодження органу зору. Він оглядав хворих в різних лікарнях в Кишиневі, Яссах, Бухаресті, Зімніци і інших містах. Його дослідження показали, що в більшості випадків очна патологія була не результатом поранень на фронті, а наслідком перенесеної трахоми. Трахома була народною бідою в районах Бессарабії і Румунії, де розташовувалися стоянки військ, а економічні та гігієнічні умови життя населення були неблагополучнимі.

Гіршман ввів в практику застосування хініну, він проводив індивідуально диференційовану терапію трахоми.

Рабочій день Леонарда Леопольдовича починався з читання нової поточної літератури. З 10 до 16 години він займався прийомом хворих, операціями, читанням лекцій і практичними заняттями зі студентами та лікарями. Часу на обід і відпочинок виділялося близько 15 хвилин, після чого він проводив вечірній прийом хворих на дому до пізньої ночі.

Вечірній домашній прийом Л. Л. Гіршмана описував його учень, професор Д. М. Натансон: «У Леонарда Леопольдовича була велика приймальня з простим інтер’єром: дубові лавки, кам’яну підлогу. Для всіх була спільна чергу, та й спілкування з усіма було рівно уважним. Черга була і на дворі. За сотні кілометрів приїжджали і приходили пішки селяни, жителі міст з інших губерній, часто сліпці приходили з поводирями, а іноді й цілі групи сліпих людей. Приїжджали пацієнти з Кавказу, Туреччини та Персії».

У той час Харків називали «очної Меккою».

Популярності Л. Л. Гіршмана сприяли його добра натура, терпимість, уважність до всіх пацієнтів незалежно від їх проісхожденія.

До нашого часу зберігається в професійних офтальмологічних колах легенда про те, що «для Гіршмана не існувало останньої години роботи, існував останній пацієнт». З цього приводу збереглися коментарі самого Гіршмана «Лікарі вмирають з двох причин: від голоду або втоми. Я обираю другу причину ».

У лікарняній практиці велику увагу Леонард Леопольдович приділяв таким питанням як корекція складних аномалій рефракції. Він відзначався скрупульозністю в підборі очкової корекції. У цих питаннях йому допомагали новачки по оптичному шліфувального справі, отримані в Німеччині. Ці знання дозволяли йому контролювати роботу майстрів-оптиків. Вважають, що Л. Л. Гіршман був засновником масового оптичного справи в Россіі.

Л. Л. Гіршман був відмінним хірургом, який володів сучасними передовими методами хірургічного лікування очних хвороб. Його манера оперувати відзначалася витонченістю, легкістю і швидкістю. Більшість пацієнтів знаходилося під час операції в сидячому положенні, так як Гіршман вважав, що такий стан менше травмує психіку хворого. Однак, якщо потрібна була анестезія, хворих оперували в лежачому положеніі.

Багато часу приділяв Гіршман вибору тактики хірургічного лікування косоокості. Підготовка хворого могла тривати 2-3 тижні, під час яких визначалася адекватна очкова корекція, проводилися спеціальні вправи.

Л. Л. Гіршман успішно оперував обома руками. Його учень, професор Д. М. Натансон писав, що екстракцію катаракти Гіршман виконував не більше хвилини (очевидно, це був метод реклинації кришталика). Був відомий його ефективний метод «ірідектоміі в два етапи» при більмо з приростом райдужної оболонки. Д. Н. Натансон вважав спосіб операції при завороту верхньої повіки, який виконував Гіршман, одним з найкращих, і шкодував, що ряд хірургічних методів, запропонованих професором Гіршману, не увійшли до «Керівництво очної хірургії», видане в 1933 году.

Важливішу увагу професор Гіршман приділяв викладанню очних хвороб, популяризації знань, підвищення рівня лікарів-офтальмологів. Він був суворим і вимогливим учителем. Студенти і лікарі-ординатори лікарні відчували як величезну повагу до професора, так і страх при складанні іспитів, заліків і демонстрації хворих. Вважалося ганебним припуститися помилки або незнання.

Коммунікабельний і діяльна людина, Л. Л. Гіршман активно співпрацював з Товариством Червоного Хреста, Медичним Товариством, з Товариством грамотності, з Радою Університету. Професор був представником Харківської медичної допоміжної каси допомоги студентам, главою опікунської ради Харківської Маріїнської гімназії, головою Санаторію для лікарів в Криму.

З ініціативи Л. Л. Гіршмана в Харкові було відкрито Відділення опікунства сліпих.

В 1905 році професор Л. Л. Гіршман залишив Харківський університет – подав у відставку через незгоду з політичними акціями керівництва (виняток ректором студентів після студентських бунтів) і збирався виїхати з Харкова. У зв’язку з цією ситуацією в Харкові був організований спеціальний комітет, який очолив його товариш, відомий історик професор М. Ф. Сумцов. Він запропонував на розгляд Харківської міської думі план будівництва очної лікарні спеціально для Л. Л. Гіршмана, щоб утримати відомого лікаря у місті.

В 1908 році на Москалівці, в орендованому приміщенні на зібрані кошти було відкрито лікарню на 10 ліжок, де 11 березня 1912 року був відкрито нове приміщення лікарні імені професора Л. Л. Гіршмана, побудоване архітектором Л. К. Тервеном.

В 1914 році Л. Л. Гіршман був обраний на засіданні Міської думи «Почесним громадянином Харкова».

За 61 рік лікувальної практики Л. Л. Гіршман, за підрахунками його учнів, прийняв близько 1 мільйона хворих. Пам’ять про видатного лікаря – офтальмолога дбайливо зберігають сьогодні як співробітники лікарні, так і жителі Харкова.

У своєму житті та роботі Л. Л. Гіршман виконав певну історичну місію. Він заклав основу вітчизняної офтальмології, «привчив пацієнтів», як він сам говорив: «лікуватися у лікарів», а найголовнішим результатом його професійної і громадської діяльності є те, що він створив школу вітчизняних офтальмологів, заклав основи викладання і популяризації знань про очні хвороби.

Л. Л. Гіршман залишається прикладом відданості офтальмології, прикладом гуманізму великого лікаря.